Сама зала
Усередині Дзеркальної каплиці
Що зберігає Дзеркальна каплиця: дзеркала, які дали їй назву, стельову фреску 1723 року, два барочні органи та історію концертної зали.
Забронюйте своє місце в каплиці ↗Збудовано між 1722 та 1726 роками
Каплицю збудували між 1722 та 1726 роками коштом Латинського Марійського братства, і спершу її освятили на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Архітектор достеменно невідомий: найчастіше називають два імені — Франтішек Максиміліан Канька та Кіліан Ігнац Дінценгофер. Вона розташована на першому поверсі Клементінуму, у крилі четвертого двору, що з'єднує Астрономічну вежу з північним крилом старого колегіуму.
Чому її називають каплицею Дзеркал
Свою теперішню назву каплиця отримала завдяки надзвичайно щедрому використанню дзеркал у своєму оздобленні. Ними інкрустовано стіни та склепіння, де вони вловлюють світло й повторюють позолоту навколо. Разом із золоченим стуком, мармуром, фресками та картинами інтер'єр є насиченим поєднанням матеріалів. Національна бібліотека називає каплицю одним із найбільших скарбів Клементінуму та описує залу як багато оздоблену від підлоги до склепіння.
Стеля та картини
Стелю вкриває фреска з п'яти частин, написана 1723 року Яном Гібелем і натхненна марійською молитвою «Ave Maria». Чотири олійні картини Вацлава Вавржінця Райнера розвивають ту саму тему, пов'язану з Благовіщенням і життям Діви Марії. Погляньте вгору, коли сідаєте, бо про стелю легко забути, щойно залунає музика. Фреска поділена на п'ять частин, тож вона винагороджує кілька повільних поглядів по склепінню, а не один довгий пильний погляд.
Два барокові органи
У каплиці є пара барокових органів. Оригінальний, на хорах, датується приблизно 1732 роком і приписується єзуїтському органному майстру Томашу Шварцу. Другий походить із костелу у Сватоборі поблизу Доупова і був встановлений у 1950-х роках на місці, де стояв головний вівтар, аж до його втрати після секуляризації 1784 року. Разом вони заповнюють обидва кінці невеликої зали — один над сидіннями, а інший там, де колись був вівтар, — тож інструменти є частиною як її оздоблення, так і її звучання.
Куди дивитися зі свого місця
Фотографії зали показують багато того, що варто осягнути. Хори мають чорно-золоті балясини, а орган височіє над ними на тлі розписаного склепіння. Золочений стук обрамляє стелю, білі ангели сидять поблизу кутів, а візерунчаста кам'яна підлога тягнеться між рядами. Почніть зі стелі, потім хори, а далі другий орган позаду музикантів. Дзеркала найлегше помітити, коли світло змінюється, тож кидайте погляд на стіни під час тихого пасажу, а не гучного.
Від каплиці до концертної зали
Від середини 1930-х років каплиця слугує світським цілям: регулярно — як концертна зала, а іноді — для виставок. Сьогодні її також орендують для подій, як-от церемонії та весілля. Національна бібліотека вказує 170 місць і зазначає, що для подій приміщення опалюють приблизно до 18 градусів за Цельсієм. Каплиця відчинена лише під час подій, тож концерт — звичний спосіб побачити її зсередини, і саме тому концерт вартий відвідування сам по собі.
Вхід і бюст Моцарта
До каплиці входять через класицистичну прибудову, спроєктовану Матіасом Гуммелем, будівництво якої відновило структурну цілісність крила. У передпокої стоїть більший за натуральну величину бюст Моцарта роботи Емануеля Макса. Моцарт уперше відвідав Клементінум 13 січня 1787 року й повертався туди ще кілька разів, тож бюст указує на справжній зв'язок, а не просто на декорацію. Варто глянути на нього дорогою всередину, поки зала ще наповнюється, а музиканти налаштовуються.
Джерела